школа №78

Була заснована в далекому 1938 році і розміщувалася тоді по вул Енгельса (нині - Лютеранська), 25 її першим директором стає Віра Йосипівна Гатті – дочка італійця і російської. Під час Жовтневої революції Віра Йосипівна закінчує курси медичних сестер і бере активну участь у громадянській війні (в рядах Червоної Армії). Після війни вступила до Київського університету, в 1926 році закінчила аспірантуру, викладала історію. До речі, якщо хочете більше дізнатися цікавих фактів про місто – приходите на наші екскурсії по Києву.

З початком Великої Вітчизняної війни Віра Йосипівна добровільно йде на фронт, працює в госпіталі, потрапляє в полон, з якого втекла і повернулася в оккупірованих Київ. Активно включається в підпільну боротьбу в партизанському загоні ім. Попудренка. Загинула в бою 30 червня 1943. Саме від порога рідної школи 23 червня 1941 пішов на фонт загін добровольців - учнів школи №78. У ті жахливі роки загинуло багато учнів. У 1944 році школа отримує статус жіночої, новим директором призначають Ганну Василівну Семенцову.

У повоєнні роки школа живе новим мирним життям. Учні та вчителі беруть активну участь у відновленні столиці, не без їхньої допомоги піднято з руїн Хрещатик. У 1961 році дружний колектив допомагав у підготовці до відкриття станції метро "Хрещатик". Шкільне життя була насиченою і цікавою: виробляються літературні вечори за участю відомих прозаїків і поетів - В. Сосюри, О. Вишні; в гості до учнів приходять олімпійські чемпіони зі спортивної гімнастики - Лариса Латиніна, Борис Шахлін, Володимир Титов.

Незабаром старе приміщення школи стає тісним, було прийнято рішення про побудову нового сучасного будівлі з басейном і великим спортивним залом. Багато зусиль для того, щоб цей переїзд став можливим, доклала А.В. Семенцова, тодішній директор школи.

У 1963 році відкривається нове приміщення школи за адресою Басейна, 4, в той час ця споруда не мало аналогів в Києві і в СРСР. Великий хол з фонтаном, зручні класи. Старшокласники розвивали самоврядування, власноруч обладнали шкільну радіостанцію, ввели усні журнали, організовували зустріч з вченими, митцями.

Одна з традицій, започаткованих Ю.В. Пархоменко, - допомога воїнам-інтернаціоналістам. Учні 7-8 класів з ентузіазмом працювали в окружному військовому госпіталі на 15 об'єктах - в хірургічномк і приймальному відділеннях, аптеці, на станції переливання крові, в їдальні і т.д ..

Через реконструкцію Бессарабського кварталу школа знову змінює адресу. Стара будівля теж було досить цікаве з великими колонами по периметру, красиво розмальованими стінами і фонтаном в центрі. Але школа була вже в аварійному стані і коли обрушилася частина скляного даху, ледь не забивши прибиральницю, рішення про перенесення школи було прийнято в найкоротші терміни. Нова будівля будувалося з розмахом і швидко, але не дуже сумлінно і якісно - в перші роки траплялися аварії: то труба лопне і заллє нижній поверх, то тріщини по стінах підуть, то конструкція скляного даху може впасти під вагою снігу і потрібно було постійно його очищати . Нове оригінальне приміщення розташувалося на вул. Шота Руставелі, 47. Воно відкрило свої двері першого вересня 2000 року. Привітали учнів і педагогів високі почесні гості: Президент України Леонід Данилович Кучма, мер Києва Олександр Омельченко, голова Адмінстрації Президента Володимир Литвин.

У 2008 році до 70-річного ювілею школи був відкритий Музей історії школи.

Серед випускників школи № 78 чимало відомих особистостей, але найвідоміший її учень, мабуть, кіноактор Леонід Каневський.